НОСОВ А. О

Сортировать по умолчанию названию
  • З ІСТОРІЇ РОЗВИТКУ ДИНАМІКИ

    Людину завжди цікавили закони руху. Їх пізнання було повільним і не завжди вдалим. Тільки лише внаслідок тривалих спостережень були правильно сформовані закони руху. Основи динаміки були розроблені у XVI-XVII ст., коли суспільна практика поставила перед ученими низку найважливіших проблем. Важливу роль у розвитку динаміки відіграло відкриття М.Коперником геліоцентричної системи. Й.Кеплер установив, що орбіти планет є не колами, а еліпсами з незначним ексцентриситетом. Користуючись спостереженнями Тіхо Браге над рухом планет, Кеплер відкрив закони їхнього руху. Леонардо да Вінчі належать дослідження руху тіла по похилій площині, теорії механізмів, закони інерції. Г.Галілей експериментально довів закон падіння тіл у пустоті, дослідив рух математичного маятника, вперше сформулював принцип відносності класичної динаміки. Р.Декарт ввів поняття про кількість руху як про міру механічного руху, відкрив закон збереження кількості руху. Х.Гюйгенс розв’язав ряд задач про рух простого і складного фізичних маятників, вперше використав у динаміці вираз для осьового моменту інерції матеріальної системи та кінетичної енергії, але не називав їх цими термінами. Засновником динаміки як цілісної науки є І.Ньютон. Він вперше сформулював основні закони динаміки, ввів поняття маси і узагальнив поняття сили. Йому належить відкриття закону всесвітнього тяжіння. Аналітично динаміку виклав Л.Ейлер, який довів теорему про зміну кінетичного моменту, побудував теорію моментів інерції, ввів поняття потенціального силового поля, відкрив один із принципів механіки, який названо його ім’ям. М.В.Ломоносову належить відкриття закону збереження матерії та руху. Наприкінці XIX ст. зародилася механіка тіл змінної маси, засновником якої є І.В.Мещерський. У другій половині ХХ ст. з’явився новий напрям науки-робототехніка, основою якої стала теоретична механіка. ХХ ст. називають ще і століттям механіки нелінійних коливань. В кінці ХХ ст. в Україні бурхливий розвиток отримала теоретична механіка, яка є основою для побудови теорії пружності, теорії пластичності, гідроаеромеханіки та ін.

    Переглянути
  • Оптимізація роботи комбінованих випарних установок

    Розглянуто систему оптимізації керування комбінованими випарними установками. На основі розробленої математичної моделі здійснено пошук глобального екстремуму за умов лінійних обмежень.

    The system optimization of the combined evaporator is considered. The global extremum in linear constraints is finding using a mathematical model.

    Переглянути
  • Розрахунок динамічних властивостей двоконтурної дискретної системи керування випарною установкою

    Розроблено методику розрахунку програмуючої функції для реалізації дискретної системи керування випарюванням у протитечійній багатокорпусній випарній установці.

    Переглянути