Нагорна Ю. М.

Сортировать по умолчанию названию
  • ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ ХЕЛАТУЮЧОЇ ОБРОБКИ НА ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИБІЛЮВАННЯ ЦЕЛЮЛОЗИ ПЕРОКСИДОМ ВОДНЮ

    Однією із проблем сучасної целюлозно-паперової промисловості залишається розробка екологічно чистих технологій вибілювання целюлози, оскільки, як відомо, використання для вибілювання целюлози молекулярного хлору супроводжується утворенням високотоксичних хлорорганічних сполук: хлорфенолів, діоксинів, фуранів [1]. Загальною тенденцією розвитку технологій вибілювання целюлози є розробка методів вибілювання без використання молекулярного хлору або повністю без хлормістких реагентів. Із літературних джерел відомо, що ефективну делігніфікацію невибілених волокнистих напівфабрикатів на перших стадіях вибілювання забезпечує пероксид водню [2, 3]. Слід також відмітити, що ефективність вибілюючої дії пероксиду водню значно підвищується при використанні хелатуючих реагентів (комплексоутворювачів), що зв'язують катіони перехідних металів (в основному Fe3+, Mn2+, Cu2+) і тим самим, зменшують вміст мінеральних речовин у целюлозі. Тому у роботі досліджено вплив попередньої дії хелатуючого реагенту на вміст мінеральних речовин та якість вибілювання целюлози, одержаної натронним способом делігніфікації волокон льону. В якості хелатуючого реагенту використовували трилон Б, який суттєво підвищує ефективність пероксидного вибілювання у порівнянні з іншими хелатуючими реагентами, що було встановлено у попередніх дослідженнях [4]. У роботі використано лляну целюлозу після натронного варіння з наступними показниками якості: вміст залишкового лігніну – 1,54 %, вміст золи – 0,46 %, вміст сульфатної золи 0,57 % від маси абсолютно сухої сировини (а.с.с.). Хелатуючу обробку трилоном Б проводили за температури 50 оС, концентрації целюлозної маси 4 % впродовж 1 год за витрат трилону Б від 0,2 до 20 % від а.с.с. за рН =3. Пероксидне вибілювання проводили у дві стадії: з витратою пероксиду водню 5 % на першій стадії від маси а.с.с. та різною витратою пероксиду водню на другій стадії, за температури 85 0С, концентрації целюлозної маси 10 % з додаванням в масу для необхідного створення рН гідроксиду натрію з витратою 2 % від маси а.с.с. впродовж години. Результати досліджень наведено у таблиці. Як видно із даних таблиці, збільшення витрат трилону Б на стадії хелатування лляної целюлози призводить до закономірного зменшення вмісту сульфатної золи і мінеральних речовин у лляній целюлозі.

    Переглянути
  • ОДЕРЖАННЯ ЛЛЯНОЇ ЦЕЛЮЛОЗИ ПЕРОЦТОВИМ СПОСОБОМ ДЕЛІГНІФІКАЦІЇ

    У світовій целюлозно-паперовій промисловості спостерігається тенденція зростання частки недеревної рослинної сировини у загальному обсязі рослинної сировини, що переробляється на целюлозу та інші види волокнистих напівфабрикатів. До представників недеревної рослинної сировини, які отримали найбільше поширення в галузі, відносяться стебла злакових і технічних культур. До останніх належать, зокрема лляні волокна, за виробництвом яких Україна входить до провідних країн світу [1, 2]. Найбільш розповсюджені у світовій практиці сульфатний і сульфітний способи варіння целюлози забруднюють довкілля шкідливими викидами. Тому в роботі досліджено процес делігніфікації волокон льону у середовищі оцтова кислота – пероксид водню - вода із використанням різних каталізаторів. Для цього використовували попередньо подрібнені волокна льону довжиною до 10 ±5 мм, які мали наступний хімічний склад: вміст целюлози – 67,0 %, лігніну – 10,4 %, смол, жирів, восків – 4,3 %, пентозанів – 11,3 %, золи – 2,0 %. Варіння целюлози в лабораторних умовах проводилось у термостійких скляних колбах ємністю 0,5 дм3 , з’єднаних із зворотними холодильниками. Приготування варильного розчину проводилось змішуванням розчинів оцтової кислоти і попередньо охолодженого до 0—2 °С 30 %-го пероксиду водню та його відстоюванням впродовж двох - чотирьох діб для досягнення необхідної концентрації пероцтової кислоти (близько 8,0 %) . Делігніфікація волокон льону проводилась за температури – 98 0С, гідромодуля 15:1 і тривалості від 60 до 180 хв. Варіанти варіння і показники якості лляної целюлози наведено в таблиці. Як видно із даних таблиці, використання сполук металів перемінної валентності (вольфраму і молібдену) та сірчаної кислоти як каталізатора прискорює процес делігніфікації волокон льону, що підтверджується меншим вмістом залишкового лігніну і мінеральних речовин у порівнянні з аналогічним варінням без каталізатору. За даними експериментальних досліджень кращі результати отримано під час проведення пероцтового варіння волокон льону впродовж 180 хв. за варіантами 3 та 4. Однак використання сірчаної кислоти як каталізатору призводить до пожовтіння лляних ВНФ і тому варіння рекомендується проводити за варіантом 3 з 2% молібдату натрію від абсолютно сухої сировини (а.с.с.).

    Переглянути
  • ОДЕРЖАННЯ ЛЛЯНОЇ ЦЕЛЮЛОЗИ ПЕРОЦТОВИМ СПОСОБОМ ДЕЛІГНІФІКАЦІЇ

    У світовій целюлозно-паперовій промисловості спостерігається тенденція зростання частки недеревної рослинної сировини у загальному обсязі рослинної сировини, що переробляється на целюлозу та інші види волокнистих напівфабрикатів. До представників недеревної рослинної сировини, які отримали найбільше поширення в галузі, відносяться стебла злакових і технічних культур. До останніх належать, зокрема лляні волокна, за виробництвом яких Україна входить до провідних країн світу [1, 2]. Найбільш розповсюджені у світовій практиці сульфатний і сульфітний способи варіння целюлози забруднюють довкілля шкідливими викидами. Тому в роботі досліджено процес делігніфікації волокон льону у середовищі оцтова кислота – пероксид водню - вода із використанням різних каталізаторів. Для цього використовували попередньо подрібнені волокна льону довжиною до 10 ±5 мм, які мали наступний хімічний склад: вміст целюлози – 67,0 %, лігніну – 10,4 %, смол, жирів, восків – 4,3 %, пентозанів – 11,3 %, золи – 2,0 %. Варіння целюлози в лабораторних умовах проводилось у термостійких скляних колбах ємністю 0,5 дм3 , з’єднаних із зворотними холодильниками. Приготування варильного розчину проводилось змішуванням розчинів оцтової кислоти і попередньо охолодженого до 0—2 °С 30 %-го пероксиду водню та його відстоюванням впродовж двох - чотирьох діб для досягнення необхідної концентрації пероцтової кислоти (близько 8,0 %) . Делігніфікація волокон льону проводилась за температури – 98 0С, гідромодуля 15:1 і тривалості від 60 до 180 хв. Варіанти варіння і показники якості лляної целюлози наведено в таблиці. Як видно із даних таблиці, використання сполук металів перемінної валентності (вольфраму і молібдену) та сірчаної кислоти як каталізатора прискорює процес делігніфікації волокон льону, що підтверджується меншим вмістом залишкового лігніну і мінеральних речовин у порівнянні з аналогічним варінням без каталізатору. За даними експериментальних досліджень кращі результати отримано під час проведення пероцтового варіння волокон льону впродовж 180 хв. за варіантами 3 та 4. Однак використання сірчаної кислоти як каталізатору призводить до пожовтіння лляних ВНФ і тому варіння рекомендується проводити за варіантом 3 з 2% молібдату натрію від абсолютно сухої сировини (а.с.с.).

    Переглянути