Погребна І. Д.

Сортировать по умолчанию названию
  • ДВІ ОСНОВНІ ЗАДАЧІ В ТЕОРІЇ ПОТЕНЦІАЛЬНОГО СИЛОВОГО ПОЛЯ

    Основні задачі в теорії потенціального силового поля полягають у: 1) визначенні силової функції за заданою силою, що діє на матеріальну точку; 2) визначенні сили за відомою силовою функцією. Критерій існування силової функції легко встановити за допомогою виразів (2).

    Переглянути
  • ГРАФІЧНА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ГОСТУ 1759-70

    ГОСТ 1759-70 представлений за допомогою комп’ютерної графіки(AutoCad). ГОСТ 1759-70 застосовується у багатьох галузях проектування, тому виникає необхідність у легкому та швидкому доступі до технічних вимог. Графік – креслення, що застосовують для наочного вираження кількісної залежності різних процесів. Таблиця - це набір з стовбців, які відділені один від одного та мають самостійні заголовки. Тобто, таблиця є способом передачі змісту, що полягає в організації структури даних, в якій окремі елементи розміщені у комірках, завдяки чому можна упорядковувати інформацію, для полегшеного пошуку в документі. Останнім часом спостерігається перехід до більш мобільних та комунікабельних джерел інформації, яким через свою застарілість не являється ГОСТ 1759-70 у табличній формі(виконаний не в форматі таблиць Excel). ―Технічні вимоги на болти, гвинти, шпильки і гайки‖ за ГОСТом 1759-70 у вигляді таблиці нажаль, не в змозі забезпечити швидкого пошуку необхідної інформації. Дана таблиця не зовсім відповідає вимогам сучасної технічної мови стандартів, вона є громіздкою у використанні. Незручність полягає у нераціональному розгалуженні таблиці на дві окремі частини, іноді повторному розташуванні марок сталі, посилань та виносок. Загалом дана таблиця є об’ємною за рахунок великої кількості строк і стовбців, які візуально не складають вигляду сітки. Така будова ускладнює пошук. Представлений графік зручний у використанні, оскільки охвачує поле зору крайніх величин. Вміщує 12 класів міцності болтів, 8 класів міцності гайок. Графік демонструє інтенсивність відмінності механічних властивостей болтів, а не гайок. Кількість використаних матеріалів відразу ж можна оглянути у верхніх і нижніх строчках. Трактування ГОСТу, виконано візуальними можливостями комп’ютерної графіки. Було розроблено і представлено зручну альтернативу у вигляді графічної залежності класу міцності від твердості матеріалу(основного параметра визначення) - «Графік технічних вимог на різьбове кріплення ГОСТ 1759-70». Представлений графік має відношення до устарівшого ГОСТу 1759-70 і може бути уточнений для останнього ГОСТ 1759.0-87. Графіки дають змогу швидко та доступно обрати необхідні технічні вимоги.

    Переглянути
  • ГОСТІВСЬКА ТВЕРДІСТЬ ДЕТАЛЕЙ – АРГУМЕНТ ТЕРТЯ РОЗ’ЄМНИХ З’ЄДНАНЬ

    Широке застосування роз’ємних з’єднань у машинобудуванні обумовлено їх надійністю, а також зручністю з’єднання та роз’єднання деталей. Втрати на тертя в спряженнях деталей характеризуються силою тертя, що виникає в навантаженому контакті. Велику роль відіграють фізико-механічні характеристики деталей. Трибологія, як науково-технічна дисципліна, об’єднує проблему тертя, як процеси взаємодії поверхонь під час їх руху. Нині ж результати трибологічних досліджень щорічно публікуються у 10000 джерелах. В фундаментальній літературі найчастіше приведені фрагментарні дані щодо твердості деталей, коефіцієнту тертя, не кажучи, навіть, про їх залежність [1-4]. Нами зроблена спроба виправити вже відмічені зауваження [5]. У таблиці 1, новій за змістом, наведені характеристики особливостей твердоміра Роквелла, узагальнені формули глибини занурення індентора, твердості, крайні стандартизовані числа твердості, діаграма співвідношення значень HRC з HRB та їх обох з HB та інше. Нами, вперше, побудований графік діапазонів твердості болтів кожного класу міцності, згідно з ГОСТом 1759-70 «Механические свойства болтов, винтов и шпилек из углеродистых и легированных сталей при нормальной температуре» (Рис. 1). Очевидна велика варіація чисел твердості кожного класу міцності деталі різьбового кріплення, тобто деталь необмежена конкретним числом твердості, що має діапазон кінцевих чисел до 30 % середнього. Отже, ми зробили спробу наблизитись до конкретного розрахункового числа механічної характеристики, що в свою чергу, впливає на коефіцієнт тертя.

    Переглянути
  • ГОСТІВСЬКА ТВЕРДІСТЬ ДЕТАЛЕЙ – АРГУМЕНТ ТЕРТЯ РОЗ’ЄМНИХ З’ЄДНАНЬ

    Широке застосування роз‘ємних з‘єднань у машинобудуванні обумовлено їх надійністю, а також зручністю з‘єднання та роз‘єднання деталей. Втрати на тертя в спряженнях деталей характеризуються силою тертя, що виникає в навантаженому контакті. Велику роль відіграють фізико-механічні характеристики деталей. Трибологія, як науково-технічна дисципліна, об‘єднує проблему тертя, як процеси взаємодії поверхонь під час їх руху. Нині ж результати трибологічних досліджень щорічно публікуються у 10000 джерелах. В фундаментальній літературі найчастіше приведені фрагментарні дані щодо твердості деталей, коефіцієнту тертя, не кажучи, навіть, про їх залежність [1-4]. Нами зроблена спроба виправити вже відмічені зауваження [5]. У таблиці 1, новій за змістом, наведені характеристики особливостей твердоміра Роквелла, узагальнені формули глибини занурення індентора, твердості, крайні стандартизовані числа твердості, діаграма співвідношення значень HRC з HRB та їх обох з HB та інше. Нами, вперше, побудований графік діапазонів твердості болтів кожного класу міцності, згідно з ГОСТом 1759-70 «Механические свойства болтов, винтов и шпилек из углеродистых и легированных сталей при нормальной температуре» (Рис. 1). Очевидна велика варіація чисел твердості кожного класу міцності деталі різьбового кріплення, тобто деталь необмежена конкретним числом твердості, що має діапазон кінцевих чисел до 30 % середнього. Отже, ми зробили спробу наблизитись до конкретного розрахункового числа механічної характеристики, що в свою чергу, впливає на коефіцієнт тертя.

    Переглянути
  • ДЕЯКІ ФАКТОРИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ТЕРТЯ ПОЛІМЕРНОЇ СТРІЧКИ З ПЛАСТМАСОВИМ КОНТРТІЛОМ

    Досліди проводились на експериментальному стенді, складеному із вертикальної панелі з блоком циліндричних та еліптичних контртіл, розташованих в визначеному порядку, який дозволяє змінювати радіуси, кути обхвату та нахилу великої осі еліпсу, число тіл контакту зі стрічкою та інше [1]. За відомою методикою визначення коефіцієнта тертя f гнучких тіл [2], досліджувана стрічка, із закріпленими на кінцях однаковими важелями і , перекидалась через один чи декілька (заданих) контртіл, в залежності від вирішуваного завдання; один кінець довантажувався важелем і за моментом початку руху, використовуючи формулу Ейлера , було підраховано f. В здійснених дослідженнях використано більше десятка варіантів схем обводу стрічкою контртіл. Матеріал контртіла - оргскло =83;41,5 та 16,6 мм, середня шорсткість Ra=0,1 мкм. Матеріал стрічки – композиційний лавсан, позначення – И4304, довжина 500 мм, ширина – 6,25 мм, товщина 27 мкм, межа текучості = 15 Н, середня шорсткість Ra=0,35 мкм. Вплив деяких факторів на показано на рис.1. Середнє значення вказаних чотирьох факторів складає 0,5. Як бачимо, коефіцієнт тертя , визначуваний за формулою Ейлера, який застосовується в розрахунках машинобудування, залежить від конкретної схеми, інженерного рішення і потребує врахування багатьох факторів [3].

    Переглянути
  • КОЖУХОТРУБНИЙ ТЕПЛООБМІННИК У СХЕМІ ВИРОБНИЦТВА АМІАКУ

    Аміак ( ) - це безбарвний газ з неприємним задушливим характерним запахом. Наявність його в повітрі відчувається вже при об'ємній концентрації 0,0005%. Температура кипіння аміаку при атмосферному тиску - 33,4°С, займання 651°С. Добре розчиняється у воді, спирті і ряду інших органічних розчинників. Аміак належить найважливіших продуктів хімічної промисловості, щорічне його світове виробництво досягає 150 млн. тон. З аміаку отримують різні солі амонію, уротропін. Також аміак випускають в рідкому вигляді або у вигляді водного розчину - аміачної води, яка зазвичай містить 25% . У медицині застосовують 10-ти % розчин аміаку (нашатирний спирт). Аміак використовується для отримання синтетичних волокон, наприклад, нейлону і капрону. У дипломній роботі на підставі проведеного аналізу технологічних схем обрана схема синтезу аміаку потужністю 1360 т/доб на вітчизняному устаткуванні. Промисловий спосіб отримання аміаку ґрунтується на прямій взаємодії водню і азоту : процес Габера: 3 + 91,84 кДж Частина технологічної схеми синтезу аміаку приведена на рисунку 1. Свіжа азотоводнева суміш після очищення метануванням стискається у компресорі до тиску 32 МПа і після охолодження в повітряному холодильнику (на схемі не показаний) поступає в нижню частину конденсаційної колони для очищення від залишкових домішок , О і слідів масла. Отримана суміш проходить по трубках теплообмінника конденсаційної колони і спрямовується в міжтрубний простір виносного теплообмінника 4, де нагрівається до 185 – 195 °С. Після чого циркуляційний газ поступає в колону синтезу 2. Потім газ відводиться до внутрішнього теплообмінника колони синтезу, де він нагрівається до температури початку реакції 400-440°С і послідовно проходить чотири шари каталізатора, внаслідок чого концентрація аміаку в газі підвищується до 15%. Охолодження газової суміші до 130°С здійснюється в підігрівачі 3, в трубному просторі виносного теплообмінника 4 до 65°С, а потім в апаратах повітряного охолодження 7 до 40°С, при цьому частина аміаку конденсується. Процес продовжується у другій половині схеми і закінчується тим, що аміак з продувальних газів виділяється при температурі 25 - 30°С в конденсаційній колоні і випарнику. В схемі використано кожухотрубний теплообмінник. Принцип роботи полягає у тому, що дві течії розділені стінкою внутрішніх труб обмінюються між собою тепловою енергією без взаємного змішування робочих середовищ. Перебіг газу в міжтрубному просторі контролюється напрямними перегородками для створення оптимального поперечного потоку. Метою дипломного проекту є модернізація кожухотрубного теплообмінника, яка має збільшити продуктивність обладнання і підвищити якість проміжного продукту. В проекті будуть здійснені розрахунки, що підтвердять працездатність та надійність конструкції, а також буде здійснена перевірка патентної чистоти обраного апарату.

    Переглянути
  • КОНДЕНСАТОР У СХЕМІ ВИРОБНИЦТВА АМІАКУ

    Аміак − безбарвний газ з різким запахом, температура плавлення 80°С, температура кипіння 36°С, добре розчиняється у воді, спирті і ряду інших органічних розчинників. Синтезують з азоту і водню. У природі утворюється при розкладанні азотовмісних органічних сполук. За обсягами виробництва аміак займає одне з перших місць; щорічно у всьому світі отримують близько 100 мільйонів тон цього з'єднання. Аміак випускають в рідкому вигляді або у вигляді водного розчину. У великій кількості аміак використовують для синтезу азотної кислоти (добрива). Його застосовують також як дешевий холодильний агент в промислових холодильних установках. У нафтохімічній промисловості аміак використовують для нейтралізації кислотних відходів. Основним способом одержання аміаку є його каталітичний синтез. У дипломній роботі на підставі проведеного аналізу технологічних схем обрана схема синтезу аміаку потужністю 1360 т/доб на вітчизняному устаткуванні. Промисловий спосіб отримання аміаку ґрунтується на прямій взаємодії водню і азоту. Свіжа азотоводнева суміш після очищення метануванням стискається у компресорі до тиску 32 МПа і після охолодження в повітряному холодильнику(на схемі не показаний) поступає в нижню частину конденсаційної колони 8 для очищення від залишкових домішок вуглекислого газу, води і слідів масла. Отримана суміш проходить по трубках теплообмінника конденсаційної колони і спрямовується в міжтрубний простір виносного теплообмінника 4, де нагрівається до 185 - 195°С. Після чого циркуляційний газ поступає в колону синтезу 2. Потім газ відводиться до внутрішнього теплообмінника колони синтезу, де він нагрівається до температури початку реакції 400-440°С і послідовно проходить чотири шари каталізатора, внаслідок чого концентрація аміаку в газі підвищується до 15%. Охолодження газової суміші до 130°С здійснюється в підігрівачі 3, в трубному просторі виносного теплообмінника 4 до 65°С, а потім в апаратах повітряного охолодження 7 до 40°С, при цьому частина аміаку конденсується. Рідкий аміак, що сконденсувався при охолодженні, відділяється в сепараторі 6, а потім суміш, що містить 10-12% NH3, йде на циркуляційне колесо компресора 5 азотоводневої суміші, де стискається до 32 МПа. Процес продовжується у другій половині схеми і закінчується тим, що аміак з продувальних газів виділяється при температурі 25 - 30°С в конденсаційній колоні 9 і випарнику 10. В схемі обрано конденсатор з протитечією. Принцип роботи полягає у тому, що газ подається по трубі з низу до верху, а конденсат під дією сили гравітації стікає вниз. Завданням на дипломне проектування є модернізація конденсатора, яка має підвищити якість проміжного продукту та збільшити продуктивність обладнання, що підтверджується розрахунками, також буде проведена перевірка патентної чистоти обраного апарату (конденсатора).

    Переглянути
  • ДВІ ОСНОВНІ ЗАДАЧІ В ТЕОРІЇ ПОТЕНЦІАЛЬНОГО СИЛОВОГО ПОЛЯ

    Основні задачі в теорії потенціального силового поля полягають у: 1) визначенні силової функції за заданою силою, що діє на матеріальну точку; 2) визначенні сили за відомою силовою функцією. Перша задача розв’язується інтегруванням виразу d ′A = dU (1) з визначенням силової функції ∫ U = d′A + C з точністю до адитивної сталоїC . Друга задача вирішується з використанням співвідношення (1). Для її розв’язання виразимо елементарну роботу за формулою ( ), 0 0 ∫ ∫ = ⋅ = + + M M x y z M M A F dr F dx F dy F dz r r а повний диференціал силової функції трьох змінних U( ) x, y,z подамо у розгорнутому вигляді d A F dr F dx F dy F dz, = x + y + z ′ = ⋅ r r ( ) , , dz. z U dy y U dx x U dU x y z ∂ ∂ + ∂ ∂ + ∂ ∂ = Оскільки d ′A = dU , то F dx F dy F dz x + y + z = dz z U dy y U dx x U ∂ ∂ + ∂ ∂ + ∂ ∂ . Остання рівність буде мати такий вигляд: ⎟ = 0. ⎠ ⎞ ⎜ ⎝ ⎛ ∂ ∂ + − ⎟ ⎟ ⎠ ⎞ ⎜ ⎜ ⎝ ⎛ ∂ ∂ ⎟ + − ⎠ ⎞ ⎜ ⎝ ⎛ ∂ ∂ − dz z U dy F y U dx F x U Fx y z Проекції сили дорівнюють частинним похідним від силової функції за відповідними координатами, а саме ; x U Fx ∂ ∂ = ; y U Fy ∂ ∂ = z U Fz ∂ ∂ = (2). Модуль сили . 2 2 2 F = Fx + Fy + Fz Якщо в потенціальному силовому полі рухається система із n матеріальних точок, то ; i x i x U F ∂ ∂ = ; i i y y U F ∂ ∂ = . i zi z U F ∂ ∂ = Критерій існування силової функції легко встановити за допомогою виразів (2). Необхідними і достатніми аналітичними умовами існування силової функції U( ) x, y,z є рівності ; x F y Fx y ∂ ∂ = ∂ ∂ ; x F z Fx z ∂ ∂ = ∂ ∂ y F z Fy z ∂ ∂ = ∂ ∂ .

    Переглянути