ТРЕМБУС І. В.

Сортировать по умолчанию названию
  • ХІМІЧНИЙ СКЛАД НОВИХ ПРЕДСТАВНИКІВ НЕДЕРЕВНОЇ РОСЛИННОЇ СИРОВИНИ

    Целюлозно-паперову продукцію різних видів широко використовують у промисловості і побуті, що сприяє постійному розвитку світової целюлозно-паперової промисловості. Швидкі темпи зростання попиту на різні види целюлозно-паперової, а також дефіцит рослинної сировини, з якої вони виготовляються, зумовлюють необхідність використання нових джерел рослинної сировини, які мають здатність швидко відновлюватись. Для країн, що не мають великих вільних запасів деревини, альтернативною сировиною для виробництва ВНФ можуть бути стебла сільськогосподарських рослин та інших представників недеревної рослинної сировини. Основними перевагами недеревнох волокон є те, що їх переробка у волокнисту масу є більш економічною, можлива в невеликих об'ємах і за досить простими технологіями. Метою даної роботи було дослідження хімічного складу нових рослин, що тільки починають культивуватися в Україні, та у світовій практиці виробництва волокнистих напівфабрикатів не використовувалися. Для досліджнь використовували такі рослини як сильфій пронизанолистий та свербіга східна та елевсіна, які були надані співробітниками Національного ботанічного саду ім. М.М. Гришка В таблиці наведено дані про хімічний склад запропонованих рослин, які розглядаються як альтернатива найбільш поширеним породам деревини, для одержання волокнистих напівфабрикатів для виробництва картонно-паперової продукції.

    Переглянути
  • НЕЙТРАЛЬНО – СУЛЬФІТНА ДЕЛІГНІФІКАЦІЯ СТЕБЕЛ СОРГО БАГАТОРІЧНОГО

    Питанням забезпечення сировиною підприємств паперової галузі нині є досить актуальним. Для держав, які мають невеликі запаси деревини, актуальною проблемо є пошук нових альтернативних джерел волокнистої сировини для потреб целюлозо – паперових підприємств (ЦПП). Україна вирощує велику кількість технічних культур, в результаті переробки яких кожен рік утворюються волокнисті відходи, які можна успішно використовувати в якості сировини для ЦПП, тому сорго багаторічне (лат. - sorghum bagatorіchnі) можна розглядати як одине із альтернативних джерел сировини для ЦПП [1]. На підтвердження даного висновку, було досліджено хімічний склад сорго багаторічного. Встановлено, що вміст целюлози в даній НДРС у % становить 44.3, лігніну 17.6, речовин що екстрагуються гарячою водою 11.2, розчином луу 29.2, спирто – бензольною сумішю 1.4, вміст пентозанів 18.4, зольність 3.3. Метою даного дослідження є делігніфікація стебел сорго багаторічного нейтрально – сульфітним способом, як одним із самих поширених методів варіння недеревної рослинної сировини. Для отримання волокнистих напівфабрикатів (ВНФ) проводилося варіння нейтрально-сульфітним варильним розчином за температури 175°С, витрат SO2 30 г/л, pH - 9,5. З метою дослідження впливу тривалості варіння на властивості одержаних ВНФ, процес делігніфікації проводили протягом 60, 90 та 120 хв. Також було досліджено вплив каталізатора антрахінону (AQ) на показники якості одержаних ВНФ. Для цього варіння проводили, як з додаванням антрахінону в кількості 0,1% від маси абс. сух. сировини, так і без нього [2]. Результати дослідження наведено в таблиці. Як видно із наведених у таблиці1 даних, додавання антрахінону позитивно впливає на процес делігніфікації отриманих ВНФ. Додавання AQ дозволило збільшити вихід ВНФ в середньому на 2%, при цьому зменшити вміст залишкового лігніну на 0,1 – 0,5% від маси абс. сух. сировини. За результатами досліджень виходу та вмісту залишкового лігніну, можна зробити висновок, що в процесі варіння було отримано целюлозу нормального виходу. Таким чином, проведеними дослідженнями показано, що із стебел сорго багаторічного було отримано волокнистий напівфабрикат, який за своїми показниками наближається до волокнистих напівфабрикатів одержаних із деревини листяних порід. Переробка даної недеревної рослинної сировини нейтрально–сульфітним способом варіння є економічно доцільною і екологічно безпечною.

    Переглянути
  • БЕЗХЛОРНЕ ВИБІЛЮВАННЯ ВОЛОКНИСТИХ НАПІВФАБРИКАТІВ ІЗ СТЕБЕЛ КОНОПЕЛЬ

    Потреба в картонно-паперовій продукції зростає щорічно, а тому проблема дефіциту деревної сировини стоїть досить гостро. Розширення сировинної бази за рахунок швидко відновлюваного матеріалу, а саме недеревної рослинної сировини (НДРС), є актуальним питанням, як у всьому світі, так і в Україні. Попередні дослідження показали, що хімічний склад стебел конопель близький до деревини, що є свідченням можливості їх використання для потреб целюлозно-паперової промисловості (ЦПП) [1]. Однією із проблем сучасної ЦПП залишається розробка екологічно чистих технологій вибілювання целюлози, оскільки, як відомо, використання для вибілювання целюлози молекулярного хлору супроводжується утворенням високотоксичних хлорорганічних сполук: хлорфенолів, діоксинів, фуранів [2]. Тому загальним напрямом розвитку технологій вибілювання целюлози є розробка методів вибілювання без використання молекулярного хлору або повністю без хлормістких реагентів. Метою дослідження було безхлорне вибілювання ВНФ, одержаних нейтрально- сульфітним способом делігніфікації стебел конопель. Варіння рослинної сировини проводилось за температури 175 0С, тривалістю 120 хв., за ГМ 5:1, витрат SO2 30 г/л, з використанням AQ в кількості 0,1% від маси а. с. сировини і без використання AQ. В результаті досліджень було одержано ВНФ з виходом 48,5 і 58,7 %, вмістом залишкового лігніну 4,9 і 3,9 %, відповідно без AQ та з застосуванням AQ. Вибілювання отриманих ВНФ проводили за наступною схемою: хелатування (Q) - вибілювання пероксидом водню (П) в два ступені - кислотування (К). Хелатування целюлози здійснювали трилоном Б з його витратою 0.2% від маси а. с. целюлози, тривалістю 60 хв, за температури 50 оС. Витрати Н2О2 становили 3 і 2 % від маси а. с. целюлози, відповідно на першій і другій ступенях, температура 90 оС, тривалість 120 хв, рН = 9-10. Кислотування проводили з витратою SO2 0,5% від а. с. целюлози за кімнатної температури, тривалістю 60 хв. При використанні схеми білювання Q - П1 - П2 - К була отримана вибілена целюлоза з наступними показниками якості: вихід – 94,1 і 93,8 % від маси а. с. невибіленої целюлози; вміст залишкового лігніну - 0.98 і 0,95 % від маси а. с. целюлози; білість – 82 і 86 %, відповідно для ВНФ, одержаних без використання каталізатору і з його застосуванням. Невеликі втрати целюлози свідчать про те, що при пероксидному вибілюванні відбувається мінімальна деструкція вуглеводних компонентів рослинної сировини. Основні реакції при цьому спрямовані на окислення хромофорних груп лігніну і екстрактивних речовин, за рахунок чого білість целюлози збільшується без значного зниження показників її якості. При визначені оптимальної схеми вибілювання нейтрально-сульфітної целюлози із стебел конопель можна зробити висновок, що дана целюлоза добре вибілюється при коротких схемах вибілювання і низьких витратах вибілювальних реагентів. Таким чином, для проведення безхлорного вибілювання целюлози із стебел конопель можна рекомендувати використовувати схему Q – П1 – П2 – К, яка дозволяє при невисоких витратах пероксиду водню (5 % від маси а. с. целюлози) одержувати целюлозу білістю до 86 % білого.

    Переглянути
  • НОВІ ТЕХНОЛОГІЇ В ЦЕЛЮЛОЗНО-ПАПЕРОВІЙ ПРОМИСЛОВОСТІ

    У наш час практично у всіх сферах промисловості і побуті широко використовується целюлозно-паперова продукція, що зумовлює сталий розвиток світової целюлозно-паперової промисловості (ЦПП). В даний час целюлозу одержують різними способами делігніфікації з деревини та недеревної рослинної сировини і шляхи її застосування дуже різноманітні. Целюлозу в комплексі з іншими волокнистими матеріалами (деревна маса і макулатура) використовують для виробництва паперу і картону. Після певної хімічної обробки (вибілювання та облагородження) целюлози на її основі виготовляють найрізноманітніші вироби - целофан, пластичні матеріали, віскозне та ацетатне волокна [1]. Крім того, в останні роки виникає потреба в більш міцному і жорсткому матеріалі одержаному, на основі целюлози. З літературних джерел відомо [1], що такі властивості має наноцелюлоза. Наноцеллюлоза має схожість зі звичайною целюлозою, але перевершує її за своїми універсальними якостями. Вона складається з набору нанорозмірних волокон целюлози з досить високим відношенням довжини до ширини. Ширина такого волокна коливається в межах від 5 до 20 нм, а поздовжній розмір - від 10 нм до декількох мікрон [1]. Відомо [1, 2], що наноцелюлозу отримують з хвойних і листяних порід деревини, руйнуванням волокон целюлози до нанофібрил, які приблизно в тисячу разів менші, ніж самі волокна, внаслідок чого отримують тривимірну сітку нерозгалужених довгих ниток молекул целюлози, які утримуються за допомогою водневих зв'язків. Водневі зв'язки між молекулами целюлози є достатньо міцними, щоб надати міцність і жорсткість нанокристалам целюлози. З цих нанофібрил формуються секції, в яких молекули впорядковані, а целюлозні ланцюжки розташовані паралельно один одному. У деяких з цих областей з'являються поодинокі нанофібрили, відокремлені аморфною областю. Такі індивідуальні нанокристали легко видаляються шляхом розчинення аморфних областей за допомогою сильних кислот [3]. Наноцелюлоза знаходиться в центрі промислового і наукового інтересу та розглядається як новий біоматеріал. Потенційні сфери застосування варіюють від створення нових видів комерційно корисних матеріалів та використання в медицині до використання в харчовій і фармацевтичній промисловості. Тому питання одержання наноцелюлози, як з деревної целюлози, так і з однорічних рослин і відходів сільського господарства, є важливою науково- технічною задачею для целюлозно-паперової галузі.

    Переглянути
  • ПЕРОКСИДНЕ ВИБІЛЮВАННЯ ОРГАНОСОЛЬВЕНТНИХ ВОЛОКНИСТИХ НАПІВФАБРИКАТІВ ЗІ СТЕБЕЛ СОНЯШНИКУ

    Однією із проблем сучасної целюлозно-паперової промисловості (ЦПП) залишається розробка екологічно чистих технологій вибілювання целюлози, оскільки, як відомо, використання для вибілювання целюлози молекулярного хлору супроводжується утворенням високотоксичних хлорорганічних сполук:хлорфенолів, діоксинів тафуранів [1]. Тому загальним напрямом розвитку технологій вибілювання целюлози є розробка методів вибілювання без використання молекулярного хлору або повністю без хлорвмістких реагентів. В данній роботі для вибілювання органосольвентної целюлози із стебел соняшнику досліджували схему без використання хлорвмістних реагентів, що утворюють з лігніном шкідливі для людини диоксини і фурани. В якості основного вибілювального реагенту застосовували пероксид водню, а для запобігання каталітичного розкладу пероксиду водню - хелатуючий реагент (трилон Б), який дозволяє знизити в целюлозі вміст катіонів металів змінної валентності (в основному Mn, Fe, Cu). Вибілювання пероксидами не пов’язане з суттєвими втратами волокна [2]. Для проведення досліджень використовувалася целюлоза із стебел соняшнику, яка була одержана за лужно-сульфітно-спиртового варіння (ASAE)тривалістю 120 хвилин, температури 175 0С з показниками якості, які наведено в таблиці. Вибілювання отриманих ВНФ проводилиза наступною схемою: хелатування(Q) –вибілювання пероксидом водню (П) –кислотування (К). Хелатування целюлози здійснювали трилоном Б з його витратою 0,2% відмаси а.с.целюлози, тривалістю 60хв, за температури 50оС. Витрати Н2О2 становили 3% відмаси а.с.целюлози, температура 90оС, тривалість 120 хв, рН=9-10. Кислотування проводили з витратою SO20,5% від маси а.с.целюлози за кімнатної емператури, тривалістю 60хв. При використанні схеми відбілювання Q-П1–К була отримана вибілена целюлоза з показниками якості, наведеними в таблиці Як видно з даних наведених в таблиці вихід по відношенню до невибіленої целюлози зменшився незначно, що свідчить про низькі механічні і хімічні втрати волокна. В результаті проведених досліджень було отримано вибілену целюлозу білістю 72%. Таким чином, для проведення безхлорного вибілювання целюлози із стебел соняшнику можна рекомендувати використовувати схему Q – П1 – К, яка дозволяє при невисоких витратах пероксиду водню (3 % від маси а. с. целюлози) одержувати целюлозу з досить високою білістю. Такий високий показник білості дає змогу використовувати одержану органосольвентну вибілену целюлозу, в композиції вибілених видів паперу та картону, що дозволить суттєво зменшити собівартість готової продукції.

    Переглянути
  • ВОЛОКНИСТІ НАПІВАБРИКАТИ ІЗ СТЕБЕЛ СОНЯШНИКУ У ВИРОБНИЦТВІ ПАПЕРУ ДЛЯ ГОФРУВАННЯ

    У зв’язку з зростанням потреби населення у картонно-паперовій продукції, а також через дефіцит деревини, є актуальним питання використання відходів сільського господарства для її виробництва. В Україні велика кількість полів зайнята під посіви соняшнику. За 10 років його врожайність збільшилася вдвічі і становить в середньому за три останні роки 6,55 млн. тон [1]. Як відомо основною метою вирощування соняшнику є виробництво соняшникової олії із насіння, але на полях залишається велика кількість стебл, які раціонально не використовуються на сьогоднішній день. Використання лише 25% від цієї кількості дозволить отримувати від 1 до 3 млн. т волокнистих напівфабрикатів (ВНФ) для отримання різноманітної картоно – паперової продукції, що збільшить використання паперу та картону на душу населення України [1]. Через підвищення вимог до охорони навколишнього середовища та зниження собівартості волокнистих напівфабрикатів вченими розробляються альтернативні способи делігніфікації: органосольвентні, біотехнологічні, відновлювальні та гідротропні. Впровадженими у виробництво та найбільш дослідженими є органосольвентні способи варіння рослинної сировини. Серед таких варінь найбільш дослідженими є лужно-сульфітно-спиртовий (ASAE) спосіб делігніфікації [2]. Метою даного дослідження було одержання паперу для гофрування з використанням в його композиції органосольвентних волокнистих напівфабрикатів із стебел соняшнику та дослідження його фізико-механічних властивостей. Для отримання ВНФ проводилося варіння стебел соняшнику воднево- спиртовим розчином за співвідношення C2H5OH : H2O = 35 : 65 об’ємних %, витрат хімікатів 25 % від маси абс. сух. сировини, з них 80 % Na2SO3 та 20 % NaOH, за гідромодуля 5 : 1, температури 160 оС, протягом 120 хв., в якості каталізатора використовували антрахінон у кількості 0,1% від маси абс. сух. сировини. В результаті проведених досліджень було отримано ВНФ з виходом 61 % та вмістом залишкового лігніну 6,9 % від маси абс. сух. целюлози. Для вивчення впливу вмісту органосольвентних волокнистих напівфабрикатів, одержаних із стебел соняшнику на фізико-механічні показники паперу для гофрування було виготовлено лабораторні зразки паперу масою 125 г/м2 різного композиційного складу з використанням макулатури марки МС – 5Б. Ступінь млива ВНФ із стебел соняшнику та макулатури становив 35±2 оШоппер-Ріглера. При виготовленні лабораторних зразків паперу для гофрування використовувалось внутрішньомасне проклеювання з витратою каніфольного клею 15 кг/т. Фізико-механічні показники отриманих лабораторних зразків паперу визначалися згідно прийнятих стандартів і наведено в таблиці [3]. Таблиця – Вплив вмісту волокнистих напівфабрикатів із стебел соняшнику в композиції волокнистої маси на фізико-механічні показники паперу для гофрування Із наведених у таблиці даних видно, що зі збільшенням в композиції паперу ВНФ із стебел соняшнику значно зростають показники якості отриманих зразків паперу для гофрування. Це пояснюється зростанням сил міжволокневих зв'язків за рахунок введення свіжих (у порівняні з макулатурою) волокон напівфабрикатів високого виходу і кращого зщеплення між ними. Із представлених даних можна зробити висновок про те, що використання 50 % органосольвентних ВНФ із стебел соняшнику і 50 % макулатури марки МС-5Б при виготовленні зразків паперу дозволяє отримати папір для гофрування марки Б-1, який відповідає вимогам стандарту [3].

    Переглянути
  • МІКРОСКОПІЧНА БУДОВА РОСЛИННОЇ СИРОВИНИ

    Целюлозно–паперова промисловість є важливою галуззю народного господарства, що задовольняє потреби населення у картонно-паперовій продукції і сировині для інших галузей промисловості. Для виробництва паперу та картону використовують целюлозу, яку одержують різними способами варіння деревини та недеревної рослинної сировини. Для розуміння процесів, що проходять під час варіння целюлози необхідно знати анатомо–морфологічну будову рослин. Метою даної роботи було дослідження мікроскопічної будови таких відносно нових для целюлозо-паперової промисловості рослин, які розглядаються вченими в якості альтернативної сировини для виробництва целюлози, як: міскантус, елевсіна, свербіга, сорго багаторічне і соняшник. Препарати рослинної сировини для мікроскопічного дослідження готувались наступним чином: стебла сировини спочатку подрібнювали до розмірів 30 – 70 мм і кип’ятили упродовж 10 – 30 хвилин у 1,0 %-му розчині гідроксиду натрію. Потім волокнисту масу промивали дистильованою водою і розміщували на предметному склі. Для мікроскопічних досліджень використовували мікроскоп марки М- 10, який призначений для дослідження прозорих об’єктів у світлі, що проходить, та дозволяє вивчати об’єкти при різних збільшеннях у межах від 56- до 600-кратного. З метою полегшення процесу розпізнавання анатомічних елементів рослинної сировини волокнисту суспензію на предметному склі обробляли різними розчинами, зокрема хлорцинкйодом (реактив Херцберга). Розчин хлорцинкйоду готували відповідно до ГОСТ 7500-85. Діагностичні ознаки клітин вивчених представників недеревної рослинної сировини наведено у таблиці.

    Переглянути
  • ХІМІЧНИЙ СКЛАД ПРЕДСТАВНИКІВ РОСЛИННОЇ СИРОВИНИ

    Картонно-паперова продукція широко використовується у побуті та промисловості. Головним сировинним джерелом у світовій целюлозно- паперовій промисловості залишається волокнисті напівфабрикати (ВНФ) із деревини. Для країн, з не великими деревини, альтернативою для виробництва ВНФ можуть бути стебла недеревної рослинної сировини (НДРС). НДРС мають деякі відмінності у хімічному складі у порівнянні з деревиною і тому потребують вивчення вмісту основних компонентів їх складу. Метою роботи було дослідження хімічного складу нових для целюлозно-паперової промисловості представників НДРС для визначення можливості їх використання для одержання ВНФ для виробництва паперу і картону. До їх числа відносяться наведені в таблиці представники НДРС. В таблиці наведено хімічний склад досліджених рослин і для порівняння - представників хвойної (ялина) та листяної (береза) деревини. Як видно із даних таблиці, представники НДРС характеризуються значно більшим, ніж у деревині, вмістом речовин які екстрагуються лугом. При екстракції рослинної сировини 1 % розчином лугу в розчин переходять не тільки екстрактивні речовини (крохмаль, пектини, барвники, таніди), але також частина геміцелюлоз та низькомолекулярна фракція целюлози. Такі результати свідчать про те, що проведення процесів одержання ВНФ у лужному середовищі буде призводити до меншого їх виходу, ніж із деревини. Головні хімічні реакції, що відбуваються у технологічних процесах одержання ВНФ, направлені на вилучення лігніну із рослинної сировини. За вмістом лігніну дослідженні представники НДРС мають меншу кількість (за виключенням рижію посівного), аніж хвойна і листяна деревина, а значить будуть потребувати менших витрат хімікатів на процес їх делігніфікації. Відносно великий вміст в цих НДРС основного для целюлозо-паперового виробництва компоненту – целюлози свідчить про можливість їх використання в якості альтернативної сировини для целюлозо-паперової галузі. Разом з тим, порівнюючи хімічний склад наведених в таблиці рослин, можна зробити висновок про меншу придатність для виробництва ВНФ таких досліджених представників НДРС, як: канатник, рижій посівний та сильфій суцільнолистий.

    Переглянути
  • ДЕЛІГНІФІКАЦІЯ ПШЕНИЧНОЇ СОЛОМИ РОЗЧИНОМ ОРГАНІЧНИХ КИСЛОТ

    У загальній кількості недеревної сировини, що використовується в целюлозо-паперовій промисловості (ЦПП), перше місце за обсягами переробки займає солома злакових культур, особливо пшенична, житня та рисова. Щорічно в залежності від врожайності та виду злаку з 1 га збирають 1,4 – 3,5 т абс. сух. соломи [1]. Основна частина зібраної соломи використовується сільським господарством як грубий корм та підстилка для худоби. Вважається, що в Україні щорічно не використовується до 20 % соломи зернових культур, що становить більше 4 млн. т. Найбільша кількість соломи залишається на полях Кіровоградської, Херсонської, Одеської, Дніпропетровської, Миколаївської та Черкаської областей [2]. Альтернативою найбільш розповсюдженим у світовій практиці ЦПП екологічно шкідливим, енергоємним, багатостадійним технологіям одержання целюлози із деревини є органосольвентні способи делігніфікації рослинної сировини [2]. В даній роботі було розглянуто використання стебел пшеничної соломи, як сировини для отримання ВНФ окисно-органосольвентним способом варіння. Цей спосіб делігніфікації вибрано з врахуванням особливостей переробки недеревної рослинної сировини. Метою даного дослідження було визначення оптимального співвідношення оцтової і мурашиної кислот у запропонованій системі окисно-органосольвентного варіння пшеничної соломи. Окисно-органосольвентне варіння стебел соломи проводили варильним розчином 60 %-вої мурашиної та оцтової кислот, за їх співвідношення від 30:70 до 70:30 об'ємних %, за температури 100 0С, тривалості 180 хвилин, гідромодуля 10 : 1. Результати досліджень наведено на рис. 1. З даних, наведених на рис. 1, видно, що зі зростанням вмісту у варильному розчині мурашиної кислоти вихід одержаних ВНФ та вміст залишкового лігніну зменшуються, що пов’язано з інтенсифікацією процесу деструкції лігніну за рахунок розщеплення α- і β-етерних алкиларильних зв’язків макромолекул лігніну, розчинення екстрактивних і мінеральних речовин та вуглеводів рослинної сировини і переведення їх до варильного розчину. Тому можна вважати, що мурашина кислота в запропонованому способі делігніфікації є основною делігніфікуючою речовиною, так як має кислотність на порядок вищу, у порівнянні з оцтовою.

    Переглянути
  • ХІМІЧНИЙ СКЛАД НОВИХ ПРЕДСТАВНИКІВ НЕДЕРЕВНОЇ РОСЛИННОЇ СИРОВИНИ

    Целюлозно-паперову продукцію різних видів широко використовують у промисловості і побуті, що сприяє постійному розвитку світової целюлозно-паперової промисловості. Швидкі темпи зростання попиту на різні види целюлозно-паперової, а також дефіцит рослинної сировини, з якої вони виготовляються, зумовлюють необхідність використання нових джерел рослинної сировини, які мають здатність швидко відновлюватись. Для країн, що не мають великих вільних запасів деревини, альтернативною сировиною для виробництва ВНФ можуть бути стебла сільськогосподарських рослин та інших представників недеревної рослинної сировини. Основними перевагами недеревнох волокон є те, що їх переробка у волокнисту масу є більш економічною, можлива в невеликих об'ємах і за досить простими технологіями. Метою даної роботи було дослідження хімічного складу нових рослин, що тільки починають культивуватися в Україні, та у світовій практиці виробництва волокнистих напівфабрикатів не використовувалися. Для досліджнь використовували такі рослини як сильфій пронизанолистий та свербіга східна та елевсіна, які були надані співробітниками Національного ботанічного саду ім. М.М. Гришка В таблиці наведено дані про хімічний склад запропонованих рослин, які розглядаються як альтернатива найбільш поширеним породам деревини, для одержання волокнистих напівфабрикатів для виробництва картонно-паперової продукції. Хімічний склад недеревної рослинної сировини, % Сировина Целю- лоза Лігнін Розчинність у Смоли, жири, воски Пенто- зани Золь- ність воді NaOH Ялина 46,1 28,5 7,3 18,3 2,9 10,7 0,2 Береза 41,0 21,0 2,2 11,2 1,8 28,0 0,5 Елевсіна 31,2 22,4 37,8 55,1 1,2 19,3 2,1 Сильфій пронизано- листий 27,2 23,8 23,4 43,8 1,3 21,1 4,1 Свербіга 36,4 20,5 25,4 35,7 1,4 19,9 4,8

    Переглянути
  • Використання регенерованого розчинника для одержання волокнистих напівфабрикатів

    Досліджено хімічний склад відпрацьованих чорних лугів після органосольвентної делігніфікації сіди багаторічної. Проведено регенерацію органічного розчинника дистиляцією з відпрацьованих розчинів. Досліджено вплив використання регенерованого розчинника на якість волокнистих напівфабрикатів, одержаних органосольвентною делігніфікацією сіди багаторічної. Визначено оптимальну витрату регенерованого розчинника для варіння.

    The chemical composition of waste liquors after organosolvent delignification of sida perennial was studied. The recovery of solvent from waste liquor by distillation was carried out. Its influence on quality of pulp obtained after organosolvent delignification of sida perennial was researched. The optimum consumption of recovered solvent was determined.

    Переглянути
  • Модифікований asae-спосіб делігніфікації пшеничної соломи

    Досліджено вплив технологічних параметрів модифікованого лужно-сульфітно-спиртового способу делігніфікації на якість органосольвентних солом’яних волокнистих напівфабрикатів. Визначено показники вибірковості розчинення лігніну. Розраховано кінетичні характеристики процесу варіння рослинної сировини. Показано придатність одержаних напівфабрикатів для виробництва тарного картону й писального паперу.

    The effect of basic technological parameters of modified alkaline-sulfite-alcohol delignification on quality of straw pulps was explored. The indexes of lignin dissolution selectivity were determined. The kinetic parameters were calculated. The availabilities of organic-solvent straw pulp to produce cardboard and writing papers were shown.

    Переглянути
  • Одержання волокнистих напівфабрикатів із нових рослин

    Досліджено вплив технологічних параметрів одержання целюлози із мальви мелюки й сіди багаторічної нейтрально-сульфітним і лужно-сульфітно-спиртовим способами делігніфікації. Визначено фізико-механічні показники одержаних волокнистих напівфабрикатів. Розраховано кінетичні характеристики (константи швидкості та енергії активації) делігніфікації.

    It was considered an impact of gravitation compaction of the granulated material on contact electrical resistance in the graphitation kiln heat-generating cell. It is clarified the billets geometrical shape creates non-uniform compaction of the coke charge and thus arises an electrical contact resistance uneven distribution in the granulated layer.

    Переглянути
  • ЛУЖНО-СУЛЬФІТНО-СПИРТОВА ДЕЛІГНІФІКАЦІЯ СТЕБЕЛ СОНЯШНИКУ І СВЕРБІГИ

    Доведено, що стебла соняшнику і свербіги східної можна переробити лужно-сульфітно-спиртовою делігніфікацією у волокнисті напівфабрикати (ВНФ), які за фізико-механічними показниками наближаються до технічної целюлози з листяних порід деревини. Одержано залежності показників якості ВНФ від температури й тривалості делігніфікації.


    Stems of Helianthus annuus and Bunias can be processed into semi-finished fiber products using alkaline sulfite-alcohol delignification. These semi-finished fiber products in their physical and mechanical characteristics are similar to those of the pulp of hardwood. The dependences of quality semi-finished fiber products on the temperature and duration of delignification are obtained.


    Переглянути