ШВИДКИЙ А. М.

Сортировать по умолчанию названию
  • БІСУЛЬФІТНИЙ СПОСІБ ВАРІННЯ СТЕБЕЛ СОНЯШНИКУ

    Нині на території України засівні площі соняшнику становлять близько 4,4 млн га. І згідно Державної цільової програми розвитку українського села на період до 2015 року, об’єми виробництва насіння соняшнику прогнозується збільшувати, а відповідно збільшиться вихід відходів у вигляді стебел соняшнику [1]. Відходи даної однорічної недеревної рослинної сировини у вигляді стебла в основному використовують як паливо. Але хімічний склад стебла соняшнику, який наведено у таблиці, також дозволяє використання його у целюлозно-паперовій промисловості для хімічної переробки [2]. Задачею даної роботи є хімічне перероблення стебел соняшнику бісульфітним способом з метою отримання волокнистих напівфабрикатів. Варіння проводили у попередньо прогрітій до кінцевої температури 155о С гліцериновій бані, куди опускали заповнені січкою соняшника і варильним розчином стальні автоклави. Процес варіння продовжували відповідно 30; 60; 120 і 130 хвилин. В результаті порівняння отриманих даних встановлено, що вихід зменшується із збільшенням тривалості варіння і становить відповідно від 40,5% до 37,7%, також закономірно знижується вміст залишкового лігніну від 18,85% до 15,4%. Слід зазначити, що запропонованим нами бісульфітним способом до 30 хв. було отримано напівцелюлозу, а варіння від 60 до 130 хв. дозволяє отримувати целюлозу з наступними показниками міцності: розривна довжина - 4700 – 6300м; опір роздиранню – 175 – 200 мН; міцність на злам під час багаторазових перегинів до 10 ч.п.п. З підвищенням тривалості варіння від 30 до 130 хв. закономірно знижується вихід напівфабрикату, а також вміст залишкового лігніну у ньому. У випадку варіння протягом 30 хв. була отримана напівцелюлоза, в усіх інших випадках був отриманий напівфабрикат у вигляді целюлози.

    Переглянути
  • МОДЕРНІЗАЦІЯ ВИПАРНОГО АПАРАТА ДЛЯ КОНЦЕНТРУВАННЯ ФЕРМЕНТНИХ ПРЕПАРАТІВ

    Виробництво ферментів займає одне з провідних місць у сучасній біотехнології та належить до галузей промисловості, об'єм продукції яких інтенсивно зростає, а сфера застосування постійно розширюється. Такий швидкий розвиток пов'язаний з тим, що ферменти є високоактивними, нетоксичними біокаталізаторами білкового походження, без яких неможливе здійснення багатьох біохімічних процесів та життя в цілому [1]. Продуцентом ферменту амілоризин є плісеневий гриб Aspergillus oryzae. Виробництво продукту складається з таких основних стадій: отримання розчину ферменту, екстрагування розчину, випарювання розчину, для отримання більш очищеного ферменту проводиться відстоювання розчину органічним розчинником, сушіння та подальше фасування продукту в залежності від ступеня очищення. В одній з найважливіших стадій виробництва ферментних препаратів є процес концентрування розчину ферменту, який здійснюється за рахунок випарювання. тому доцільно проводити модернізацію випарного апарата для реалізації цього процесу. Недоліком існуючих конструкцій плівкових випарних апаратів є складність очищення внутрішньої поверхні труб [2]. В основу корисної моделі поставлена задача усунути недолік складної очистки внутрішньої поверхні труб у базовій конструкції. Поставлена задача наступним чином. У випарному апарату базової конструкції, що містить трубчасту поверхню нагрівання з низхідною плівкою рідини та має вертикальну циліндричну нагрівальну камеру з кип’ятильними трубами з сепараційною камерою і обладнаний відцентровим сепаратором , розташованим в вертикальній частині труби для відведення вторинної пари, яка з’єднана з розчинною камерою в верхній частині апарату, відцентровий сепаратор виконано у вигляді циліндро-конічної ємності, на циліндричній частині якої тангенціально встановлено плоскі сопла і обладнано переливною трубою, яка з’єднує його з нижньою частиною випарного апарата, всередині труб розміщені вставки, що кріпляться на стрижні, виконані у поперечному перерізі в формі ромба. Вставки дозволяють турбулізувати потік і підвищити коефіцієнти тепловіддачі, однак є осередками накопичення забруднень. Ця проблема усувається за рахунок того, що труби виконані «плавно-ввігнутими», з постійним кроком H. Рідина, що стікає по трубах також починає рухатись хвилеподібно, внаслідок чого швидкість стікання рідини по трубах зменшується і завдяки цьому час перебування рідини всередині труб збільшується, що покращує ефективність випаровування вологи з розчину. Хвиляста поверхня труб забезпечує плавне стікання всієї плівки рідини. Завдяки тому, що загальна площа «ввігнутих» труб більша ніж в звичайних (прямих) трубах то поверхня теплообміну буде більша, що забезпечить більшу ефективність випаровування при тих самих розмірах нагрівальної камери 1.

    Переглянути
  • ПРЕС З ПОДОВЖЕНОЮ ЗОНОЮ ПРЕСУВАННЯ

    Останнім часом все більше уваги приділяється підвищенню роботи пресової частини. Це пояснюється як постійним зростанням вартості енергії, так і все більшим використання у виробництві паперу і картону напівфабрикатів високого виходу і макулатури. При виробництві переважної кількості паперової продукції одним із шляхів підвищення сухості після преса є збільшення тривалості пресування [1]. Початково для цієї цілі використовували преси з валами великого діаметра. Але недоліками таких пресів є велика маса валів, що потребує додаткових затрат на створення потужних стійких фундаментів та ускладнює транспортування і заміну валів. Значно ефективнішими є преса з подовженою зоною пресування башмачного типу, що зображено на рисунку 1. Прес складається з верхнього приводного вала 1 і нижнього притиснутого до верхнього валу опорного башмака 6. Між валом і башмаком, поверхня якого оброблена відповідною кривизною, рухається безкінечна стрічка 5. Пресування здійснюється між двох сукон 2 і 4. Притискання башмака до верхнього вала здійснюється за допомогою гідроциліндрів. Для зменшення тертя між башмаком і стрічкою подається мастильна рідина. При ширині башмака 250мм середній тиск в зоні пресування досягає 4 МПа, а лінійний – 1000 кН/м [2]. Завдяки збільшенню довжини зони пресування профіль тиску по ширині зони пресування складається із двох плоских ділянок, при цьому тиск після середини зони пресування вище, ніж до середини [2]. Це сприяє запобіганню роздавлювання паперового полотна. Швидкий спад тиску на виході із зони пресування зменшує зворотне зволоження паперового полотна. Преса з подовженою зоною пресування мають значні переваги в порівнянні зі звичайними пресами такі як: зменшення металоємності та габаритів конструкції; збільшення сухості та якості паперового полотна після пресу та, як наслідок, зменшення енерговитрат на процес сушіння. Тому їх впровадження є доцільним.

    Переглянути
  • БІСУЛЬФІТНИЙ СПОСІБ ВАРІННЯ СТЕБЕЛ СОНЯШНИКУ

    Нині на території України засівні площі соняшнику становлять близько 4,4 млн га. І згідно Державної цільової програми розвитку українського села на період до 2015 року, об’єми виробництва насіння соняшнику прогнозується збільшувати, а відповідно збільшиться вихід відходів у вигляді стебел соняшнику [1]. Відходи даної однорічної недеревної рослинної сировини у вигляді стебла в основному використовують як паливо. Але хімічний склад стебла соняшнику, який наведено у таблиці, також дозволяє використання його у целюлозно-паперовій промисловості для хімічної переробки [2]. Таблиця – Хімічний склад стебла соняшнику Складова частина Целюлоза,% Лігнін,% СЖВ,% Пентозани,% Зольність,% стебло 40,6 20,1 - 21,3 3 Задачею даної роботи є хімічне перероблення стебел соняшнику бісульфітним способом з метою отримання волокнистих напівфабрикатів. Варіння проводили у попередньо прогрітій до кінцевої температури 155о С гліцериновій бані, куди опускали заповнені січкою соняшника і варильним розчином стальні автоклави. Процес варіння продовжували відповідно 30; 60; 120 і 130 хвилин. В результаті порівняння отриманих даних встановлено, що вихід зменшується із збільшенням тривалості варіння і становить відповідно від 40,5% до 37,7%, також закономірно знижується вміст залишкового лігніну від 18,85% до 15,4%. Слід зазначити, що запропонованим нами бісульфітним способом до 30 хв. було отримано напівцелюлозу, а варіння від 60 до 130 хв. дозволяє отримувати целюлозу з наступними показниками міцності: розривна довжина - 4700 – 6300м; опір роздиранню – 175 – 200 мН; міцність на злам під час багаторазових перегинів до 10 ч.п.п. З підвищенням тривалості варіння від 30 до 130 хв. закономірно знижується вихід напівфабрикату, а також вміст залишкового лігніну у ньому. У випадку варіння протягом 30 хв. була отримана напівцелюлоза, в усіх інших випадках був отриманий напівфабрикат у вигляді целюлози.

    Переглянути
  • ЛУЖНО-СУЛЬФІТНО-СПИРТОВА ДЕЛІГНІФІКАЦІЯ СТЕБЕЛ СОНЯШНИКУ І СВЕРБІГИ

    Доведено, що стебла соняшнику і свербіги східної можна переробити лужно-сульфітно-спиртовою делігніфікацією у волокнисті напівфабрикати (ВНФ), які за фізико-механічними показниками наближаються до технічної целюлози з листяних порід деревини. Одержано залежності показників якості ВНФ від температури й тривалості делігніфікації.


    Stems of Helianthus annuus and Bunias can be processed into semi-finished fiber products using alkaline sulfite-alcohol delignification. These semi-finished fiber products in their physical and mechanical characteristics are similar to those of the pulp of hardwood. The dependences of quality semi-finished fiber products on the temperature and duration of delignification are obtained.


    Переглянути